Не вживайте слово «війна» та видаляйте матеріали про операцію в Україні на основі не наших, офіційних джерел – так наказав незалежним ЗМІ Роскомнагляд, державний регулятор ЗМІ та Інтернету в Росії. Державна та приватна цензура в Інтернеті працює добре. Чи завжди обмеження свободи слова неправильне?

Що таке цензура в Інтернеті?

Що таке цензура? Простіше кажучи: це контроль та обмеження інформації. Зазвичай ми асоціюємо цензуру з державою, яка забороняє публікувати незручні для правителів факти.

Проте все частіше в цензурі звинувачують керівників великих технологічних платформ: Google, Facebook і Twitter.

Цензура в ЗМІ є добре відомим явищем. Обмеження свободи вираження думок та переконань вийшло на новий рівень із прогресивною оцифровкою. На сцену вступила цензура в Інтернеті. Не тільки політична і не тільки в Китаї. Не менш важливою є приватна цензура в Інтернеті, наприклад, цензура публікацій у соціальних мережах.

Кожен має право на свободу думок і їх вираження; це право включає свободу мати незалежну думку, шукати, отримувати та поширювати інформацію та погляди будь-якими засобами та незалежно від кордонів, йдеться у Загальній декларації прав людини.

Однак красива декларація часто залишається порожним гаслом. Інтернет мав стати місцем, де кожен міг вільно висловлювати свої думки та переконання. Однак цього не сталося. Інтернет-цензура працює добре. Розвиток технологій, наприклад, штучного інтелекту, сприяє все більш ефективному блокуванню контенту.

Цензура в Інтернеті — про що йдеться

Що таке цензура в Інтернеті? Державна цензура Інтернету — це:

• технічне обмеження доступу до Інтернету (повне блокування доступу або вибраних сайтів);
• покарання за використання послуг або веб-сайтів, або розповсюдження конкретного вмісту;
• створення бар’єрів (наприклад, юридичні або фінансові), які обмежують доступ до мережі www;
• незаконна діяльність, наприклад, проникнення на веб-сайти та/або видалення вмісту.

Держава може цензурувати інформацію превентивно (до публікації) або постфактум (караючи людей, які опублікували, наприклад, критичні для влади новини в Інтернеті). На практиці цензура в Інтернеті має багато обличь. Зазвичай вона використовується заради вищого блага, зокрема:

• захист слабких (наприклад, діти перед фотографіями чи відео з насильством);
• захист потерпілих (наприклад, уникати публікації зображень жертв злочинів або трагічних подій);
• гарантуючи безпеку держави або системи (наприклад, цензура, запроваджена Комуністичною партією Китаю);
• дотримання правил прийнятих власниками великих соціальних мереж – Facebook, Instagram, Twitter (наприклад, блокування облікового запису президента США Дональда Трампа).

Ми також можемо легко знайти приклади дій на межі цензури. Наприклад, ІТ-відділи блокують доступ до певних веб-сайтів на робочих комп’ютерах співробітників. У батьків є вибір —  незліченна кількість програм, які можна встановити на смартфони дітей й блокувати певні сайти (цензура в Інтернеті в школах і вдома).

Розберімось, які саме матеріали й чому піддаються цензурі в мережі.

Який матеріал піддається цензурі в Інтернеті?

До найбільш цензурованих матеріалів в Інтернеті належать:

• насильство, наприклад, фотографії та фільми з військових операцій, заворушень;
• порнографія, наприклад, публікувати фотографії/відео з еротичним вмістом на YouTube;
• фейкові новини — будь-який тип вмісту, який містить брехню та маніпуляційні повідомлення;
• мова ворожнечі, наприклад, расистські записи та вміст, поширений у соціальних мережах;
• матеріали з критикою дій влади, наприклад, показ бомбардування українських міст російською армією.

Які країни піддають цензурі Інтернет? Державна цензура в Інтернеті

Доступ до онлайн-контенту переважно заблокований у недемократичних та репресивних країнах. Список країн з найбільшою цензурою підготував у 2019 році Комітет захисту журналістів:

1. Еритрея
2. Північна Корея
3. Туркменістан
4. Саудівська Аравія
5. Китай
6. В’єтнам
7. Іран
8. Екваторіальна Гвінея
9. Білорусь
10. Куба

Влада цих країн використовує традиційні методи (наприклад, залякування журналістів), але вони також охоче вдаються до цифрової цензури.

Загрози цензури в Інтернеті

До чого призводить блокування вмісту в Інтернеті? Чи переслідують видавців? У списку наслідків маємо:

• відсутність доступу користувачів до повного спектра інформації;
• введення їх в оману щодо політичних та економічних подій;
• порушення демократичних принципів (виборці не можуть проголосувати чесно, не маючи повної інформації);
• маніпулювання правителями суспільними думками.

Послідовно застосовувана державна цензура дає громадянам спотворене уявлення про світ. Багато з них починають сприймати цензуру, як надзвичайно позитивну. Наприклад, 26 відсотків Росіяни вважають, що цензура в ЗМІ абсолютно необхідна.

Цензура соціальних мереж і свобода слова

Ще кілька років тому саме держави найчастіше піддавали цензурі Інтернет. Проте все частіше в цензурі звинувачують великі цифрові концерни, такі як Google, Facebook, Twitter. Найгучніший приклад – блокування Дональда Трампа, минулого президента США, у Twitter.

Авторське право та цензура

На думку деяких неурядових організацій та установ, проблеми з авторським правом можуть бути прикриттям для цензури в Інтернеті. Йдеться, наприклад, про фільтрацію Інтернету в пошуках піратських матеріалів. Така вимога встановлена однією з директив Європейського Союзу (2019/790 про авторські та суміжні права на єдиному цифровому ринку).

Переваги інтернет-цензури – коли її можна виправдати

Іноді інтернет-цензура викликає оплески більшості публіки. Це той випадок змісту, що є проявом психологічного насильства:

• створення підроблених акаунтів з метою висміювання або нападу на інших людей / групи / меншини;
• наклеп на інших людей на форумах, у соцмережах;
• використання ненормативної лексики;
• використання змінених фотографій / відео, які мають на меті заподіяти шкоду іншим людям.

Боротися з ненависниками недостатньо. Атака Росії на Україну принесла приклади онлайн-цензури, які багатьом вважали доцільними: блокування доступу до російських пропагандистських веб-сайтів (Sputnik, RT TV) та їхніх сторінок у Facebook, а також видалення мобільних додатків з інтернет-магазину Google Play. Таким чином «благородна» цензура обмежувала сферу дезінформації, яку практикує Росія.